Валентність

Хвилина мовчання в Україні є щоденною практикою, яка поєднує пам’ять і щоденний досвід проживання війни.

У дорослому середовищі вона є добровільним виявом шани, тоді як у школі ризикує перетворитись на формальність. Саме тому ми в БеркоШко вирішили дослідити, як підлітки насправді проживають цей ритуал і що допомагає зробити його осмисленим та безпечним.

Протягом дев’яти тижнів група учнів 13–16 років щодня долучалася до хвилини мовчання, обговорювала власні стани, труднощі та зміни в сприйнятті. Ми спостерігали, як впливають різні формати вступних слів, звук метронома, простір, добровільність, а також те, як змінюється переживання ритуалу після відвідин військового меморіального цвинтаря.

Наше дослідження показало, що:

ритуал не можна нав’язати — лише пояснити й запропонувати;
підлітки дуже швидко реагують на штучність і формальність, але так само тонко відчувають сенс і повагу;
коректно запроваджена хвилина мовчання стає “хорошою рутиною”, яка підтримує;
участь молоді робить ритуал видимим і природним;
хвилина мовчання — не лише про пам’ять, а й про спільність, усвідомлення реальності війни та внутрішню відповідальність.

У PDF-звіті подано методологію, ключові висновки, етичні рамки, спостереження куратора, рефлексії учнів та практичні рекомендації для шкіл, які хочуть запровадити або переосмислити цю практику.

Кураторка проєкту: Валентина Мержиєвська

Психологиня-консультантка: Вануі Мартиросян

Результати дослідження можуть стати опорою для освітніх команд, психологів, керівників шкіл і всіх, хто шукає спосіб зробити хвилину мовчання не формальною дією, а осмисленою частиною щоденного шкільного життя.

Впродовж хвилини

дослідження хвилини мовчання в БеркоШко

Контакти